Один класик, мабуть, помилився, вказавши на вішак як на початок театру. Гадаю, що преамбулою сценічного життя є афішна тумба. Навряд чи висіли би на театральних вішаках пальта, якби їх господарі не знали, по що туди йти? На щастя, маємо заради чого відвідати цей заклад і вже вкотре усвідомити, що, попри нашу електромагнітно-кібернетичну епоху із пропагуванням „розжованої” продукції потвор і насилля, Мельпомена надалі править у своєму королівстві, яке, згідно слів іншого класика, простяглось повсюди, бо увесь світ – театр. Отож, станьмо глядачами-слухачами, ба ні – активними його дійовими особами, бо ось-ось розхиляться завіси і дійство почнеться, але не задля нас, інертних спостерігачів, а разом з нами – активними акторами! Це дійство ¬– свято Дитинства, черговий Міжнародний благодійний фестиваль дитячої, юнацької та молодіжної творчості „KAZKOVYY KARNAVAL”, який відбудеться 6–9 березня у Львові! Карнавал запрошує у світ Казки, у країну Дитинства, з якої дехто так поспішав емігрувати, а дехто, мудріший, ніколи не залишав її.
ЛЬВІВ – МІСТО КАРНАВАЛУ
АФІШНА ТУМБА
Один класик, мабуть, помилився, вказавши на вішак як на початок театру. Гадаю, що преамбулою сценічного життя є афішна тумба. Навряд чи висіли би на театральних вішаках пальта, якби їх господарі не знали, по що туди йти? На щастя, маємо заради чого відвідати цей заклад і вже вкотре усвідомити, що, попри нашу електромагнітно-кібернетичну епоху із пропагуванням „розжованої” продукції потвор і насилля, Мельпомена надалі править у своєму королівстві, яке, згідно слів іншого класика, простяглось повсюди, бо увесь світ – театр. Отож, станьмо глядачами-слухачами, ба ні – активними його дійовими особами, бо ось-ось розхиляться завіси і дійство почнеться, але не задля нас, інертних спостерігачів, а разом з нами – активними акторами! Це дійство ¬– свято Дитинства, черговий Міжнародний благодійний фестиваль дитячої, юнацької та молодіжної творчості „KAZKOVYY KARNAVAL”, який відбудеться 6–9 березня у Львові! Карнавал запрошує у світ Казки, у країну Дитинства, з якої дехто так поспішав емігрувати, а дехто, мудріший, ніколи не залишав її.
ДІЯ ПЕРША
Півтори року минуло, відколи впродовж п’яти погожих днів, з 30 червня по 4 липня 2006 року, вперше у Львові відбувся Міжнародний благодійний фестиваль дитячої, юнацької та молодіжної творчості „KAZKOVYY KARNAVAL”, який організував Львівський обласний благодійний фонд „ТОРБА”, Академічна рада Культурно-мистецьких студій в Україні, Студія „СПІРОГРАФ”. Його відкривали танцювальні колективи студії-співорганізатора, „Делькроз”, „Данс-клуб”, „Панночка”, „Білі вітрила”, „Горличка”, співав гурт „Десерт”. Другого дня Фестивалю (1 червня) в холі Львівського палацу мистецтв, на стінах якого розгорнулась виставка робіт юних митців Студії „СПІРОГРАФ”, студії образотворчого мистецтва Палацу культури Харківського тракторного заводу, художньої школи Тульчина і гостей з Німеччини та Сирії, відбулось відкриття номінації „Образотворче мистецтво”. У конкурсній програмі цієї номінації взяли участь ті, хто представив „домашні” роботи. Впродовж трьох годин одного дня і протягом наступного конкурсанти працювали над темою „Казковий Карнавал”, назва якої у часі відкриття була проголошена журі, до складу котрого увійшли львівська художниця Стефанія Бойчук (голова), кандидати мистецтвознавства Олена Цимбалюк та Оксана Шпак. Великий інтерес був помітний серед дітей з сиротинця, які прибули на запрошення організаторів. Маленькі творці активно взяли участь у конкурсі малюнку.
Наступного дня (2 червня) відбулось відкриття номінації „Театральне мистецтво”, у якому взяли участь народний молодіжний експериментальний театр-студія „Маски” з Нетішина, Зразковий музичний театр „Росинка” з Тульчина, театральний гурт „Джерельце” з Мостиськ й білоруський Зразковий дитячий театр „Ехо” та, як звикло, театральна кафедра Студії „СПІРОГРАФ”. Компетентне журі „Театрального мистецтва”, до складу якого увійшли народна артистка України Таїсія Литвиненко, режисер Львівського театру естрадних мініатюр „І люди і ляльки” Олег Новохацький, провідна солістка Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Христина Мордзік, театрознавець Галина Канарська, оцінювало вистави на казкову тематику. Колектив з Тульчина продемонстрував мюзикл „Чудовий дім”, нетішинський колектив – сценічний етюд „Землетрус”, мостиський театральний гурт представив поему-казку „Правдива пісня”, колектив з Могильова – виставу „Вітражі” за мотивами казок світу, а театральна кафедра Студії „СПІРОГРАФ” – казку на дві дії „Квіткова крамничка”. В останній день фестивалю (4 червня) відбувся „круглий стіл”, навколо якого зібрались учасники з Іспанії, Німеччини, Білорусі, України. Відбувся обмін інформації на дві теми „Сучасні методи роботи з дітьми в закладах культури” та „Методи залучення дітей з неблагополучних сімей у культурно-мистецькі проекти”. Увечері – урочисте завершення Фестивалю з церемонією нагородження переможців та врученням дарунків усім учасникам.
В АНТРАКТІ
Часто набравшись позитиву від побаченого у першій дії, в часі антракту хочеться поділитись з приятелями та, навіть, із незнайомцями свіжими враженнями. Після перегляду вистав на казкову тематику, юні глядачі з усмішками жваво переповідали одне одному та батькам побачене. Від неодноразово почутого у холі: „На сцені – діти, а здається, ніби професіонали”,- серце тішилося. Збігло кілька місяців від карнавалу – і знову шурхіт, знову рух, до якого причетні організатори Фестивалю – благодійний фонд „ТОРБА”, Студія „СПІРОГРАФ”.
Минулого року був досить важливий ювілей у театральному житті цілої країни – 100-річчя з часу написання класиком української літератури Марком Лукичем Кропивницьким (1840–1910) на основі народних казок дитячих п’єс „По щучому велінню” та „Івасик-Телесик”. У чому важливість події?! Власне, в тому, що у 1907 році вперше в історії української драматургії „батьком українського театру”, як шанобливо називали митця його сучасники, було поставлено казку для дітей, яку грали на сцені діти, започаткувавши цим самим репертуар для юного глядача. У цьому першому в Україні дитячому театрі брали участь двоє молодших дітей М.Кропивницього – Володя й Оля та діти селян хутора Затишок, де мешкав драматург. Дитяча трупа складалась із акторів віком 10–13 років. Мабуть не помилюсь, якщо наголошу, що ця подія не відобразилась в репертуарі жодного професійного театру регіону, а то й країни. А, можливо, тут виявилась позиція примхливих і перебірливих медіа, працівники яких часто самі вирішують, що нам, громадянам, має бути цікавим. Сумно від такої мовчанки, страшно стосовно такої залежності.
Тішить те, що рівно через століття, 24 березня 2007 року, на сцені палацу культури ім. Г. Хоткевича відбулась нова прем’єра вистави „По щучому велінню”, представлена учасниками Студії „СПІРОГРАФ”. Ця урочистість акумулювала кілька присвят – до століття написання п’єси, до Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва, до Міжнародного дня театру. Відгуки різновікового глядача свідчать, що дійство було захоплююче і подарувало усім чудовий настрій. Адміністратор палацу, ділячись враженнями, зізналась, що вперше за кілька років своєї роботи у цьому закладі вийшла у хол до глядача не червоніючи, зазначивши, що відтепер у Львові є справжній дитячий театр.
АВТОРА НА СЦЕНУ!
Не ображаючи закони видовищ, дозволю собі тут, вже перед другою дією, заскандувати „Автора! Автора на сцену!” Чому тепер? Бо час розповісти про „генератора ідей”.
Ключовою ланкою впродовж організації, приготувань та проведення цього феєричного дійства був президент Фестивалю Сендецький Андрій. Ідея проводити регулярно такі фестивалі виникла у Андрія давно – ще у 1990-их, коли він, перебравшись у власноруч створений костюм Санта Клауса, котрий за ошатністю та оригінальним задумом є однозначно вдалішим за вбрання Йоло Пуккі з Лапландії, розпочав мандрівку у ніч 31 грудня вуличками Львова до діток із подарунками, котра щорічно триває і досі. Це вже згодом на шпальтах преси й в Інтернеті можна було вичитати, що десь у Карпатах чи деінде „святі Миколаї” ставали першими у країні добродіями для дітвори, хоч і не могли поділити грошовий грант Президента, навперебій вважаючи себе „першовідкривачами”.
„Клаусівський бум” охопив країну впродовж кількох останніх років (Санта-Клаус чекає на листи. Експрес, 12–19 жовтня 2006), а Андрій, часто не афішуючи свої здобутки, на відміну від „обгорткового” місцевого чи столичного бомонду, з властивою йому філософською позицією вже вкотре зауважив, що усе чудово – справа зрушилась на користь дітей і не так це важливо хто, коли і як почав творити Добро для малят.
Та голова правління Львівського обласного благодійного фонду „ТОРБА”, керівник Студії „СПІРОГРАФ”, художник по костюму Андрій Сендецький започаткував не тільки цей Фестиваль Дитинства. З його ініціативи без підтримки влади міста (вже вкотре!) реалізовується програма „Високий рівень культури – європейському місту”, у часі якої було проведено низку акцій, зокрема безкоштовні лекції з міжнародного етикету, цикл пізнавально-виховних акцій для дітей, зокрема у часі вакацій. І от торік, керуючи „СПІРОГРАФОМ”, йому вдалось у стислі терміни (впродовж трьох місяців) поставити виставу-казку на три дії „По щучому велінню”, акумулювавши тут свої вміння режисера-постановника, сценографа, художника по костюму та аранжувальника. Ця подія стала справжнім успіхом.
Вже відчуваю подих у спину отого всюдисущого галицького єства, яке, свердлячи потилицю, посилає „жаб’ячі” флюїди: ”Ну вже й пиха! Ну й бравада!” Комусь написане здалось дуже хвалебною одою?! Перебільшенням?! Що ж, не сидіть з надутими міщанськими щоками, організуйте щось справді вартісне (а не відчіпні „акції деньків Львова”) і я знайду хороші слова і для вас.
ПІД СОФІТАМИ
Тут варто висвітлити усіх доброчинців, що з розумінням та повагою прониклись ідеєю пана Сендецького й допомогли реалізувати їх. У світло рампи разом зі щирим словом вдячності потрапляють директор „Львівських авіаліній” Анатолій Грюканов, директор „Центру паперу” Валентина Терлецька, директор „Текстиль-контакту” Наталя Марківська, директор ТзоВ „Крок” Володимир Борецький, мережа ресторанів „Пузата хата”, керівництва Компанії „Галичина”, Компанії „АВК”, ресторану „Спліт”.
ЗА ЛАШТУНКАМИ
Тішуся, що у Львові відбуваються події такого масштабу, і, на щастя, всупереч ігноруванню їх усілякими інтелектуально-паралізованими „перекотицькими” райцями з Ринку із їх „кондражно”-периферійним баченням світу.
Ніяк не прийду до тями, коли намагаюсь зрозуміти що ж хочуть донести до нас, львів’ян, наш „самопомічний” мер?к зі своєю інтелектуально-культурною не корумпованою бригадою, коли, б’ючись у груди, сповіщають про потужну працю над інтеграцією Львова у Європу. Згадаймо хоча б „раціонально використані” кошти святкування ювілею міста. На диво з ними одностайні й окремі елітарні фігурки з Губернаторських Валів. Для міста Лева лихо у тому, що його заполонили „периферійники” з таким же баченням світу. Сільський мігрант ніколи не буде мислити у масштабах міста, як би він не старався продемонструвати свої хаотично набуті навики і звички городянина. Іронія долі у тому, що від отого „з Івана – в пана”, що зайняв завдяки собі подібним крісло, певною мірою залежить існування справжніх творчих імпульсів Львова. Імпульсів, що збагачують духовність міста, регіону й країни. Хоча мислення переконує, що якісні людські почуття у царині творчості ніколи не будуть поруч із бездарністю та корупцією бюрократизму будь-якого рівня.
То ж чи варто чогось сподіватись від мерії щодо сприяння проведення цьогорічного Фестивалю?! Абсолютне відмовчування райців на листи-пропозиції від організаторів Фестивалю вже стало традиційним.
Зрештою, на запрошення байдуже реагують окремі представники львівських медіа, а деякі видання навіть упевнено констатували, що, наприклад, 100-річчя написання дитячої п’єси, ювілей заснування першого в Україні дитячого театру й всі ці історичні дурниці – нецікавий і не актуальний матеріал для львівського читача. Якого саме читача?!
ОВАЦІЇ ТА КРИТИКА
Народна артистка України Таїсія Литвиненко: «Мала приємність бути головою журі Міжнародного фестивалю „KAZKOVYY KARNAVAL” у 2006 році. Була приємно вражена тим, що незважаючи на те, що це був перший фестиваль, організація його відбувалось на дуже високому рівні. Це дуже приємно що є такі молоді люди, які роблять такі великі справи. Незважаючи та те, що від першого фестивалю минуло понад півтора роки, у моїх спогадах досі залишилась виразність казкових костюмів, які створив львівський художник по костюму Андрій Сендецький.»
Директор та режисер Львівського театру естрадних мініатюр „І люди і ляльки” Олег Новохацький: «Я багато років знаю Андрія і добре ознайомлений з його творчим життям. І зазначу, що він не лише хороший художник по костюму, але й прекрасний організатор. Яскравим прикладом є те, яку команду згуртував Андрій для організації Міжнародного фестивалю. Мені імпонує як творчість пана Сендецького, так і його людські якості, особливо його відвертість, доброзичливість і хворобливе прагнення справедливості, насамперед стосовно інтересів дітей.»
Старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства Оксана Шпак: «Задоволена, що довелось працювати у складі журі номінації „Образотворче мистецтво”. Учасники різновікових категорій з України та з-за кордону змагались в конкурсній програмі, розкриваючи тему казкового карнавалу за допомогою однієї з образотворчих технік. Перед членами журі постало досить складне завдання обрати переможців, оскільки юними талантами вдалось донести до глядача оригінальне бачення тематики. Такі проекти, що провадить благодійний фонд „ТОРБА” під керівництвом Андрія Сендецького, вважаю є конче потрібними, оскільки уможливлюють молодим митцям інспірувати в собі нові творчі ідеї.»
Директор культурно-мистецької асоціації Tunnel (Гіссен, Німеччина) Хуан Центело: «В Іспанії та Німеччині теж проводять подібні фестивалі для дітей і молоді. Труднощі полягають що і за кордоном державні структури не надмірно прагнуть допомагати громадським організаціям, тому вони самотужки вишукують гранти та різні програми під подібні проекти. Я вітаю організаторів фестивалю „KAZKOVYY KARNAVAL” з добрим початком. Наскільки встиг зрозуміти по перебігу фестивалю, що при досить обмежених коштах спонсорів та жертводавців, фестиваль організований та проведений на рівні, який заслуговує схвалення.»
ДІЯ ДРУГА І НЕ ОСТАННЯ
Львівський обласний благодійний фонд „ТОРБА”, президентом якого є пан Сендецький Андрій організовує черговий Міжнародний благодійний фестиваль дитячої, юнацької та молодіжної творчості „KAZKOVYY KARNAVAL”, який проводитиметься впродовж 6–9 березня 2008 року.
Ідея казкового карнавалу проста і водночас феноменальна – залучити дітей-сиріт та дітей з особливими потребами для інтерактивної діяльності в культурно-мистецькому житті суспільства. Таким найкращим й універсальним „містком” є казка. Іншим аспектом задуму засновника фестивалю є пропагування казок, котрі енергетично не несуть насильства, власне тих казок, котрі розвінчують зло і спонукають задуматись над вибором. Чим Львів гірший за Ріо-де-Жанейро чи Венецію, з їх карнавальними традиціями?! Хіба Львів не є казковим містом, де можуть оселитись герої казок?! Цьогоріч львів’яни та гості міста зможуть насолодитись грою театрів „Гардероб” з Перемишля, „Мандрівники” з Івано-Франківщини, варшавського театру танцю TEST, червоноградського „Світанку”, театрального об’єднання „Пошук у сутінках”, львівських театрів „Чарівна скринька”, „Маски”, „Картинки” та Студії „СПІРОГРАФ”, а також оглянути представлені карнавальні костюми, виставку робіт на казкову тематику у Львівському палаці мистецтв та стати вболівальником учасників конкурсу малюнку на задану тему. В останній день Фестивалю у Будинку вчених проводитиметься „круглий стіл” на тему ”Феномен казки у пізнавально-виховному процесі суспільства”.
Основними завданнями Фестивалю є пропагування казки як універсального засобу виховання підростаючого покоління та суспільства загалом; залучення до участі у Фестивалі дітей і молоді незалежно від віросповідання, національності, соціального статусу та фінансових можливостей; налагодження творчих контактів з дитячими, юнацькими і молодіжними колективами, студіями, гуртками та окремими митцями; налагодження й зміцнення як міжнародних, так і міжрегіональних зв’язків, співпраця з іншими мистецькими осередками, формування спільних проектів у галузі культури та мистецтва; обмін досвідом і творчими здобутками для вдосконалення виховного процесу серед дітей, юнацтва та молоді з метою розуміння ними сучасних мистецьких тенденцій, що відбуваються у кожному із представлених на Фестивалі регіонів.
Значення Фестивалю полягає у допомозі молодому поколінню реалізувати власні прагнення крізь призму творчої заанґажованості, що загалом однозначно сприятиме піднесенню рівня культури у суспільстві. Отож, хто запізнився на першу дію, поспішайте тепер, ставайте його активними учасниками та слідкуйте в майбутньому, адже у Львів ще неодноразово завітає свято Дитинства, Казки, Карнавалу.
Лесь Орівський
Mikroskop pana Jurka
Номер 66 01.03.2008: ЛЬВІВ – МІСТО КАРНАВАЛУ